Обсяг світового ринку органічних продуктів, включаючи продукти харчування, одяг, взуття, засоби гігієни, меблі й т.п., оцінюється в $40 млрд. на рік. Із загального обсягу сільськогосподарської продукції Європейського союзу органічні продукти становлять 3,2%. Ринкова частка продуктів, зроблених з дотриманням вимог, пропонованих до органічних продуктів, варіює від 1 до 2%.
За загальним валовим споживанням органічних продуктів лідирує Німеччина, що за рік споживає різноманітних органічних продуктів на суму $2,6 млрд. Найбільша частка в загальних площах сільськогосподарських угідь – у Ліхтенштейні (29%), Естонії (8,8%) і Чехії (6,6%).
У більшості країн приблизно 70% органічних продуктів реалізується через супермаркети. У деяких супермаркетах Копенгагена понад 90% молока – органічне.
«ЛЮБА, СПЕЧИ ТОРТ! – Як же я його спечу? Удома немає ні борошна, ні цукру, ні Е182, ні Е479...». Можна посміятися, якби не було так смутно. Сьогодні в Україні практично немає власних продуктів, у виробництві яких не застосовувалися б біодобавки.
На думку президента Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» Світлани Берзіної, українці «ще не наїлися дешевої й смачної продукції з додаванням низки хімічно небезпечних і генетично модифікованих продуктів, як Німеччина і Японія, де вже почали відчувати активну деградацію генофонду».
Тим часом здоровий грунт, на якому ростуть здорові рослини, що йдуть на корм здоровим тваринам, – це не казка, а схема створення органічної їжі, яка вже працює більш ніж в 120 країнах.
Активно дотується державою органічне сільське господарство в Австрії, Данії, Швеції, Швейцарії, Німеччині. Наприклад, у Данії, яка входить до цієї п'ятірки європейських країн-лідерів в органічному землеробстві, налічується понад 3,8 тис. сертифікованих фермерських господарств, які, використовуючи органічні методи виробництва, вирощують різні продукти на більш ніж 180 тис. га землі, що становить 7% усіх данських сільськогосподарських угідь.
За даними Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (IFOAM), в Україні 90 «зелених» господарств. їхня загальна площа становить понад 260 тис. га, або 0,6% земель сільськогосподарського призначення. За цими показниками Україна займає 19-е місце у світі. Але більша частина виробленої нашими «зеленими» господарствами продукції іде на експорт: наразі в Україні органічна продукція не користується підвищеним попитом.
Здоров'я на експорт
Усі «зелені» господарства країни – сировинні, вони вирощують зернові, бобові та олійні культури.
Інтерес до органічного господарювання зростає не тільки тому, що українці переймаються майбутнім землі, але й тому, що це прибутковий бізнес Завдяки зниженню витрат на паливо й хімічні добрива, які постійно дорожчають, органічні господарства мають більш високий рівень рентабельності.
За словами голови правління Федерації органічного руху України Євгена Милованова, у Полтавській області є господарство, яке застосовує органічні добрива ТОВ «НВО Агроекологія», тут середня врожайність зернових торік була удвічі вищою, аніж у середньому по району. Директор департаменту управління інтелектуальною власністю й науковими розробками ТОВ «НВО Агроекологія» Олег Самійленко в розмові з KW підтвердив, що після переходу на органічне добриво рентабельність їхніх дослідних господарств збільшилася на 45-50%, і справа тут не тільки в подвійному врожаї. «Ми розробили єдину екологічно безпечну технологію переробки пташиного калу. Отримане органічне добриво підвищує врожайність у півтора рази. Зараз багато підприємств переходять на це добриво, й попит перевищує пропозицію. В Україні багато птахофабрик, які складують відходи птахівництва (кал), порушуючи терміни й умови зберігання, а це становить загрозу для навколишнього середовища. Але кал – чудова сировина для виробництва органічних добрив», – пояснив пан Самійленко.
Якщо продавати органічну продукцію усередині країни, то рентабельність становить 70%, якщо до Європи – 200%
«У Європі сьогодні вартість органічних продуктів вища за звичайні на 10-20%, і в Україні ситуація така ж», – прокоментував пан Милованов. Але, як згодом з'ясувалося, про Україну він згадав тільки через політкоректність, а для українських компаній вигідніше продавати врожай все-таки на Захід.
«Якщо продавати продукцію усередині країни, то рентабельність із одного гектара землі становить 70%, якщо до Європи – 200%. Господарствам просто нема сенсу працювати на внутрішньому ринку. Тут залишається тільки та продукція, що за своїми характеристиками не потрапить до Європи. Зерно, яке вирощують добривах і пестицидах, не піде на європейський ринок, тому залишається для українського споживача», – пояснив Олег Самійленко.
Мікроскопічна користь
Перспективи розвитку органічного землеробства в Україні набагато кращі порівняно з багатьма європейськими країнами. Принципи цього землеробства, сформульовані Європейським союзом і IFOAM, такі: обробка землі на глибину не більше 5 см при повній відсутності хімічних добрив, пестицидів та інших синтетичних хімікатів. Для боротьби зі шкідниками й захисту рослин від хвороб застосовуються лише натуральні засоби, а добрива – тільки органічні.
Українське село завжди було менш індустріалізованим порівняно з класичною західною фермою, і зараз це має свої плюси. Крім того, починаючи із середини 1980-х, коли радянська економіка почала розвалюватися, українські землі пройшли примусове оздоровлення – через дефіцит палива для сільськогосподарської техніки, добрив, а потім і через цілковитий крах колгоспш і радгоспів.
У травні минулого року парламент у першому читанні прийняв законопроект «Про органічне виробництво», який зараз перебуває на доопрацюванні в профільних міністерствах. Законопроект має високі шанси, що за нього проголосують найближчим часом, оскільки затятих опонентів у нього немає. Виробники хімічних добрив, які могли б лобіювати свої інтереси в парламенті, поки не бачать в органічних господарствах загрози своєму бізнесу, бо частка органічного землеробства наразі дуже мала. Як констатував Кабмін, «обсяг частини органічної продукції в загальному обсязі сільськогосподарського ВВП значно нижче 1%».
Один відсоток краще ніж нічого. Але навіть не сподівайтеся, що кожний сотий шматочок цукру, який ви кладете в чай, зроблений з екологічно чистого буряка, а кожне соте тістечко, що ви запиваєте цим чаєм, – з органічного зерна. І ось чому.
В Україні немає внутрішнього ринку органічної сировини як такого. Навіть у тих випадках, коли продукція «зелених» господарств продається українським харчовим підприємствам, при поставках u не маркують. Сенсу в цьому поки що немає, адже разом із органічним борошном виробник тістечка додає в нього штучні барвники й ароматизатори.
Їстівний шанс України
Сьогодні магазини органічної продукції активно з'являються у країнах Прибалтики, Польщі, Угорщині, Чехії, поодинокі магазини є в Москві, Тбілісі, Єревані. В Україні спеціалізованих магазинів органічних продуктів ще немає. «Відсоток присутності на українському ринку продукції, що проінспектована, сертифікована й має спеціальний знак «органічна їжа», дуже низький. У деяких супермаркетах є європейські органічні продукти, але представлені вони фрагментарно. Як правило, це два-три продукти, і менеджмент супермаркету здебільшого не надає їм особливого значення – не виділяє із загальної маси, не ставить на окремі полиці. Найширше представлене дитяче харчування, більшість із якого органічне, але не все. Водночас у Німеччині понад 90% продуктів дитячого харчування належить до органічного», – повідомив пан Милованов.
У будь-якому секторі виробництва зараз випускається товар, на пакуванні якого міститься вказівка про безпеку продукту, за що звичайно робиться додаткова націнка. У нас на харчових продуктах найчастіше зустрічається позначка: «натуральний», «без консервантів»,«екологічно чистий» або «екологічно безпечний» продукт.
У розумінні більшості споживачів «екологічно чистий» – це той, що не шкодить здоров'ю. Тоді 99,9% продукції, що випускається згідно з ДСТ, можна вважати екологічно чистою. Оскаржити «екологічну чистоту» харчового продукту в суді споживач може тільки отруївшись, а те, що він заплатив на 15% більше за звичайний продукт, – недостатній аргумент для суду. Оскільки в Україні немає чіткого визначення «екологічно чистих» і «натуральних» продуктів, як ви вже бачили на прикладі поставок органічної сировини на харчові підприємства, і бути не може.
Втішає одне, що навіть у тих країнах, де можна вільно придбати органічні харчові продукти, населення наразі не квапиться переплачувати за них. Отож наші аграрії і харчовики ще мають час закріпитися на власному внутрішньому ринку їстівного здоров'я.
