Тут дані поради тим, хто хоче уникнути вживання продуктів харчування з ГМО:

1) ЧИТАЙТЕ ЕТИКЕТКИ НА ПРОДУКТАХ і уникайте компонентів на соєвій основі, таких, як соєва мука, сирий тофу, соєве масло, лецитин (Е322) і гидролизированный рослинний білок, компоненти на кукурудзяній основі, такі, як модифікований крохмаль, кукурудзяна мука, кукурудзяний крохмаль, кукурудзяне масло і полента.
Цих компонентів треба уникати просто тому, що немає способу дізнатися, чи містять вони похідні ГМО сої або ГМО кукурудзи.

2) КУПУЙТЕ ДЛЯ СЕБЕ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ З НАДІЙНОГО ДЖЕРЕЛА: Сертифіковані органічні продукти мають набагато меншу вірогідність бути зачепленими генною інженерією. По можливості віддавайте перевагу органічним, натуральним продуктам.

3) ЇЖА ДОМАШНЬОГО ПРИГОТУВАННЯ — хліб, торти, сир і так далі, поза сумнівом, набагато корисніше для здоров'я і більш поживно, ніж їх аналоги промислового виготовлення. У вирощуванні і приготуванні своєї власної їжі є багато переваг, можливість уникнути продуктів генної інженерії — тільки одне з них.

4) УНИКАЙТЕ ресторанів швидкого харчування і низькобюджетних продуктів, оскільки інгредієнти з ГМО в першу чергу вводяться в дешевші сорти.

5) ХЛІБОБУЛОЧНІ ВИРОБИ: при покупці хлібобулочних виробів, таких, як хліб, уникайте «добавок для поліпшення борошна» і «речовини для просочення тісту», які можуть бути сумішшю генетично-змінених ензимів і добавок. Так само, «аскорбінова кислота» може бути генетично зміненою похідною.

6) УНИКАЙТЕ маргарину. Віддавайте перевагу органічному вершковому маслу.

7)МОЛОЧНІ ПРОДУКТИ і м'ясо тварин, яких годували генетично зміненою соєю і генетично зміненою кукурудзою, не позначаються на етикетках як такі — не дивлячись на свідоцтва того, що змінена ДНК може проникати через стінки кишечнику в селезінку, печінку і білі кров'яні клітини. По можливості віддавайте перевагу органічному молоку, маслу, вершкам, сиру і т.п.

8 )ШОКОЛАД може містити лецитин з генетично зміненої сої, а також «рослинний жир» і «сироватку», зачеплені генною інженерією. Тому віддавайте перевагу органічному шоколаду. Весь лецитин є соєвим. Його кодовий номер — Е322.

9) РОБІТЬ ПОКУПКИ З ОСОБЛИВОЮ ОБЕРЕЖНІСТЮ, коли купуєте такі продукти, як дитяче харчування і готові сніданки, оскільки вони цілком можуть містити у вигляді добавок вітаміни і інші компоненти, отримані з ГМО.

10) ЩОДО ХАРЧОВИХ ДОБАВОК ДЛЯ ЗДОРОВ'Я, вітамінів і ліків: перевіряйте у виробника, оскільки деякі компоненти можуть бути проведені за допомогою біотехнології і представляти небезпеку.

11) МЕД. У декількох сортах меду вже були виявлені сліди ДНК генно-модифікованого олійного рапсу. Якщо на етикетці банки меду вказано: «імпортний мед» або «виробництво декількох країн», то можна порадити уникати таких сортів. Замість цього віддавайте перевагу місцевому меду або органічному меду.

12) СУХОФРУКТИ. Багато сортів сухофруктів, включаючи родзинки і фініки, можуть бути покриті олією, отриманим з генетично зміненої сої. Віддавайте перевагу органічним сортам сухофруктів або сортам, на етикетці у яких не вказана наявність «рослинної олії».

13) ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Уникайте всіх імпортних продуктів із США і Канади. Продукти і вироби, яких слід уникати, включають всі фрукти і овочі, морозиво, молоко, сухе молоко, вершкове масло, соєвий соус, шоколад, попкорн, жувальну гумку, вітаміни. Перебування в США і Канаді майже напевно приведе до регулярного споживання генетично зміненої їжі (включаючи генетично змінені свіжі фрукти і овочі).

Хома Ґрінкіна

На днях натрапила на інформацію, що крохмаль- C6H10O5 генетично- модифікованим бути не може, тому що не має генів і «модифікований крохмаль» - специфічний термін технологій його обробки.

Бренди, що застосовують ГМО:

• Kellogg's (Келлогс) - виготовляє готові сніданки, зокрема кукурудзяні пластівці
• Nestle (Нестле) - виготовляє шоколад, каву, кавові напої, дитяче харчування
• Unilever (Юнільовер) - виготовляє дитяче харчування, майонези, соуси і т.д.
• Heinz Foods (Хайенц Фудс) - виготовляє кетчупи, соуси
• Hershey's (Хершис) - виготовляє шоколад, безалкогольні напої
• Coca-Cola (Кока-кола) - Кока-кола, Спрайт, Фанта, тонік "Кинлі"
• McDonald's (Макдональдс) - мережа "ресторанів" швидкого харчування
• Danon (Данон) - виготовляє йогурти, кефір, сир, дитяче харчування
• Similac (Симілак) - виготовляє дитяче харчування
• Cadbury (Кедбері) - виготовляє шоколад, какао
• Mars (Марс) - виготовляє шоколад Марс, Сникерс, Твікс
• PepsiCo (Пепси-кола) - Пепсі, Мірінда, Севен-ап

Українські компаній, що використовують ГМО

• ТОВ «М'ясокомбінат« Ювілейний ». Відповідно до березневого дослідження Держспоживстандарту, соєвий білок у двох видах шинки комбінату був генетично модифікований, зміст - 5%.
• ТОВ «М'ясний альянс». За даними Укрметртестстандарту, кілька видів ковбас, що випускаються цим підприємством, не тільки містять ГМО 5%, але й у маркуванні взагалі не вказується наявність соєвого білка.
• МПЗ «Колос» «Чернівецькі ковбаси». ГМО виявлено в шинки «Українська» та «Дніпровська», сосисках «Курячі".
• Торгова марка «Фомич» - ковбаса з м'яса птиці вареної 1-ого сорту «Особлива», «Докторська нова», «Куряча».
  «Алан» (Дніпропетровськ) - ковбаски варені «Гномик», ковбаса напівкопчена «Салямі класик».
• М'ясокомбінат «Ювілейний» (Дніпропетровська обл.) - Шинка «Сорочинська», «Куряча екстра».
• ТМ «Добре» («Агіка», Київ) - пельмені «Левада», пельмені «Три ведмеді», пельмені «Апетитні».

Генетично модифіковані харчові (ГМО) добавки та ароматизатори

• Е101 і Е101 (В2, рибофлавін) - додається в каші, безалкогольні напої, дитяче харчування, продукти для схуднення.
• Е150 (карамель);
• Е153 (карбонат);
• Е160а (бета-каротин, провітамін А, ретинол);
• Е160b (аннатто);
• Е160d (лікопін);
• Е234 (низин);
• Е235 (Натаміцин);
• Е270 (молочна кислота);
• Е300 (вітамін С - аскорбінова кислота);
• з Е301 по Е304 (аскорбат);
• з Е306 по Е309 (токоферол / вітамін Е);
• Е320 (ВНА);
• Е321 (ВНТ);
• Е322 (лецитин);
• з Е325 по Е327 (лактату);
• Е330 (лимонна кислота);
• Е415 (ксантин);
• Е459 (бета-циклодекстрин);
• з Е460 по Е469 (целюлоза);
• Е470 і Е570 (солі та жирні кислоти);
• ефіри жирних кислот (Е471, Е472a & b, Е473, Е475, Е476, Е479b);
• Е481 (стеароіл-2-лактілат натрію);
• з Е620 по Е633 (глютамінова кислота і глютомати);
• з Е626 по Е629 (гуаніловая кислота і гуанілати);
• з Е630 по Е633 (інозіновая кислота та інозінати);
• Е951 (аспартам);
• Е953 (ізомальт);
• Е957 (тауматін);
• Е965 (малтінол).

Початок XXI століття ознаменувався активним переходом аграрного сектору від хімічної форми ведення сільського господарства до органічної. Виробництво органічної продукції вимагає від фермера табу на використання отрутохімікатів, синтетичних добрив, стимуляторів росту та генетично модифікованої технології на землі, де вирощують органічні рослини чи тварин. Нині в світі так працюють у понад 140 країнах на 32-х мільйонах гектарів землі. І світовий ринок цих продуктів щороку зростає на 5 мільярдів дол.

Головними лідерами з виробництва органічних родуктів сьогодні є США, Аргентина, Канада, Польща, Іспанія, Португалія та Німеччина. Однак, за прогнозами експертів, із часом достойну конкуренцію їм складе й Україна. Вже 2010 року очікуються рекордні темпи зростання вітчизняного ринку органічних продуктів. Ще покращити їх може закон «про органічне виробництво», прийняття якого очікується цього року. Про перспективи, бар`єри та особливості розвитку вітчизняного ринку органічних продуктів «День» розпитував голову правління Федерації органічного руху України Євгена МИЛОВАНОВА.

— Яка історія виникнення органічного руху в світі та в Україні?
— Зараз існують різні погляди на те, коли з`явилось органічне виробництво. Дехто вважає, що воно розвивалося ще за часів наших дідів та прадідів. Але не забуваймо, що до кінця XIX століття у господарстві не використовували хімію та пестициди, бо їх просто не було. І всі продукти харчування вважалися натуральними. У наш же час вирощувати чи виробляти різні продукти можна із або без ГМО, пестицидів, отрутохімікатів, мінеральних та синтетичних добрив. Тому для отримання продукцією статусу «органічна» сьогодні її «чистоту» повинна підтвердити незалежна сертифікаційна компанія.

У нову добу хімізація виробничих процесів на українських землях почала набувати значного поширення з 1970-х років. І аграрії пишалися цим, бо тоді це свідчило про індустріалізацією сільського господарства. Використання хімії за короткий час принесло певні видимі результати — вищі врожаї. Однак згодом людство помітило не менш істотні мінуси — різноманітні алергії та хвороби. Саме результати зі знаком «мінус» і підштовхнули шукати альтернативу хімізації. Першими робити це почали в Європі.

Родоначальником біодинамічного, а пізніше —органічного господарства європейці вважають австрійського вченого Рудольфа Штайнера. Саме він 1924 року прочитав свій відомий курс лекцій з сільського господарства, в якому акцентував увагу на значному зниження якості продукції в результаті використання при її виробництві різноманітних неприродних добрив тощо. Перестороги щодо загроз, які несе використання мінеральних добрив у сільському господарстві, також зустрічаємо в працях українського вченого Євгена Оксінського (1856—1909). Працюючи на Одещині, Хмельниччині та в Києві, вчений говорив про негативний ефект неприродних добрив для здоров`я людини та для землі. Паралельно з цим він пропонував шляхи вирішення цих питань. Звісно, в той час поняття «органічне сільське господарство» не вживалося. Воно з`явилося в епоху стрімкої хімізації всіх ланок сільського та промислового виробництва, у другій половині XX століття.

— Тобто Україна була серед країн-першопрохідців теорії органічного господарства?
— Частково. Якщо копнути глибше, то знайдемо інформацію про українських, польських, угорських, російських поміщиків, які сповідували органічні підходи у виробництві. Ще древнішими є вчення про «органіку» в індійських працях філософів.

— Нині в Україні склалися об`єктивні підстави для успішного розвитку органічного господарства: у багатьох фермерів просто відсутні кошти для купівлі хімічних та мінеральних добрив, пестицидів. Однак органічна продукція на прилавках українських магазинів і досі — велика рідкість. Які, на ваш погляд, основні причини повільного розвитку «органіки» в Україні?
— Одна з причин — все ще низький рівень поінформованості населення та виробників про органічне виробництво та органічні продукти, про їхню особливість і вплив на здоров`я людини та стан ґрунтів. Тому, переконаний, важливим у цьому напрямі стало проведення у Львові I Всеукраїнського ярмарку органічних продуктів, який зібрав близько 20 тисяч відвідувачів. Ми плануємо продовжувати цю традицію в інших містах. Отже, час вирощувати екологічно свідомого споживача.

Ще одна причина слабо розвинутого ринку органічних продуктів — незначна кількість торгових мереж, які продають такі продукти. У Києві менш ніж десяток таких магазинів. Перші магазини, де окремо виділені полиці з органічними продуктами, нещодавно відкрились у Львові, Івано-Франківську та в Коломиї.

Крім того, органічним виробництвом мають займатися не лише фермери-філософи, які глибоко усвідомлюють важливість органічних продуктів для здоров`я споживачів та природи. Органічна продукція повинна мати гарантованого покупця. Інакше не варто очікувати від фермерів, що сьогодні чи завтра вони «вистрілять» сотнями тисяч тонн органічної продукції. Якщо не буде попиту, то не буде й фінансової мотивації для виробників її вирощувати.

Стримує розвиток органічного господарства відсутність державної фінансової підтримки. Незавершена ще робота щодо опрацювання Закону «Про органічне виробництво», яким передбачається запровадження державної сертифікації органічних продуктів і створюються підстави для виділення бюджетних коштів. Адже держава може фінансово підтримувати тільки те, що існує легітимно. Підтримка органічних виробників за державний кошт без цього закону неможлива.

— Чому ж депутати досі не прийняли цей закон?
- Федерація не відчуває спротиву від парламентських комітетів, партій чи бізнесу щодо прийняття законопроекту «Про органічне виробництво». На мій погляд, його ухвалять 2010 року, якщо в парламенті до кінця року буде спокійно. Якщо ж почнуться якісь негативні політичні процеси, то може загальмуватися прийняття не тільки цього закону.

Закон «Про органічне виробництво» дозволить лобіювати державне фінансування сертифікованого органічного виробництва та підніме рівень державної пропаганди органічних продуктів. Крім того, він дасть додаткові важелі для розвитку внутрішнього ринку.

— Якщо відсутня державна сертифікація, то виходить, що немає й українського органічного продукту й легальних виробників?
— Це не так. В Україні сьогодні працює 12 сертифікаційних європейських організацій, які сертифікують органічну продукцію у відповідності зі стандартами ЄС. Виробник, який дійсно виробляє органічну продукцію і хоче отримати цьому офіційне підтвердження, має прослідкувати, щоб його продукція відповідала всім чинним в Україні вимогам, ДСТУ чи ТУ, мала гігієнічні сертифікати. Тобто має бути весь пакет дозвільних документів. Плюс до цього — органічний міжнародний сертифікат, який засвідчує органічну чистоту продукції. Той факт, що в Україні вже почав діяти перший вітчизняний орган сертифікації — «Органік Стандарт» — вселяє надію, що вартість сертифікації може знизитися, що дозволить більшій кількості фермерів долучитися до процесу поширення органічного виробництва.

— Як оцінюєте роботу українського органічного ринку протягом 2009 року? І яким його бачите в перспективі?
— Наприкінці 2007 — початку 2008 року в Україні нараховувалося 249 тисяч гектарів органічних земель. На початок 2009 року їхня кількість зросла до понад 269 тисяч гектарів. Якщо 2007 року органічним господарством займалися 92 господарства, то 2008 року — 118 господарств. Частку ринку органічних продуктів у абсолютних величинах визначити складно. За нашими оцінками, частка українських органічних продуктів становить менш як 0,1% ринку всіх харчових продуктів. У грошовому вимірі ринок органічних продуктів України 2009 року становить понад один мільйон євро, тоді як світовий оцінюється на рівні понад 40 мільярдів євро.

Динаміка ж зростання вітчизняного органічного ринку в 2010 році, переконаний, складе понад 100%. Нині практично всі регіони України долучилися до розвитку органічного руху. У виробництві найбільше задіяно південь країни, де вирощують зернові, олійні та бобові культури, що в переважній більшості експортуються.

— За чий рахунок розвивається український органічний сектор: за кошти іноземних інвесторів чи вітчизняних фермерів?
— Іноземці беруть участь у процесі сертифікації продукції. Однак потужних іноземних інвестицій дуже мало. 90% всіх інвестицій в органічне виробництво вкладає український бізнес.

— Які органічні продукти можна придбати на прилавках вітчизняних магазинів?
— Буквально з кожним місяцем перелік сектифікованих органічних продуктів розширюється. Наразі вже є пропозиція вітчизняної олії, круп, повидла, сиропів, соків, сухофруктів, заморожених ягід, свинини (м`ясо копчене, ковбаси, смалець, сало), тушонки тощо. Щоправда, м`яса птиці та яєць поки що немає. Найбільше українські фермери виробляють зернових. Причому 70% всіх українських органічних продуктів іде на експорт. Експортують переважно в країни ЄС та в Північну Америку. Решту продукції реалізовують на внутрішньому ринку як звичайну (незважаючи на те, що вона сертифікована за міжнародними стандартами), бо не вистачає переробних потужностей. Частина ж продається як сертифікована органічна.

— Вважається, що органічне виробництво — дороге задоволення. А чи можна вирощувати органічний продукт і витрачати ті ж кошти, що й при звичайному хімічному господарстві?
— Якщо цим займаються професіонали, то витрати на органічний спосіб ведення господарства нижчі на 20—25%. Але у нас сьогодні відчувається дефіцит професіоналів із ведення органічного господарства. Під професійним веденням маю на увазі вміння організовувати сільськогосподарські процеси так, щоб максимально ефективно використовувати природний потенціал ґрунту, сівозміни, взаємодії культур, агротехнічні засоби боротьби зі шкідниками, біологічні засоби захисту рослин тощо.

— Яке місце посідає наша країна серед органічних держав?
— Україна посідає 20 місце за площами сільськогосподарських угідь, що сертифіковані як органічні. На 19 місці — Польща. А Росія, попри значний потенціал, поки що входить лише до другої сотні.

— Скільки років потрібно вітчизняному ринку органічних продуктів, щоб скласти достойну конкуренцію європейському?
— На мій погляд, для розвитку внутрішнього ринку органічних продуктів може знадобитися близько десяти років. Що ж до європейського ринку, то наші органічні виробники складають достойну конкуренцію там уже понад п`ять років. Тож досвід, який набувається представниками українського бізнесу в Європі, здатен стати запорукою розвитку внутрішнього органічного ринку.

До питання про маркування продуктів, які містять генетично модифіковані організми


Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №468 «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг». Прийняття рішення є важливим кроком у забезпеченні екологічних прав громадян – нам потрібні державні рішення, які насправді захищають життя і здоров’я мільйонів українців і відповідають національним інтересам України.

Понад три роки Всеукраїнська екологічна ліга добивалася прийняття цього документу. Відповідно до постанови з 1 липня 2009 року харчові продукти з вмістом генетично модифікованих організмів (ГМО) або виготовлені з використанням ГМО підлягають обов'язковому маркуванню, якщо вміст ГМО в самому продукті або сировині для нього перевищує 0,9%.

У випадку відсутності ГМО в продукті або його вмісті в меншому, ніж зазначено, розмірі, може бути використане маркування "без ГМО", однак така інформація підлягає перевірці Держспоживстандартом. Відповідно до постанови, харчові продукти, з вмістом ГМО або виготовлені з їхнім використанням і введені в обіг в Україні без маркування, підлягають вилученню з обігу.

Маркування продукції, що містить генетично модифіковані організми було передбачене кількома законами України й раніше. Зокрема, в законі "Про дитяче харчування" від 14.09.2006 р. йдеться, що сировина, яка використовується у виробництві продуктів дитячого харчування, не може містити … генетично модифікованих організмів. А статті 9 та 10 прямо забороняють і використання для виробництва продуктів дитячого харчування сировини, що складається або виробляється з генетично модифікованих організмів, і обіг продуктів дитячого харчування, якщо вони містять генетично модифіковані організми. Крім того, Законом України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору", а в ч. 5 ст. 15 прямо передбачено: "Інформація про продукцію повинна містити позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів". Здавалося б чинне українське законодавство і раніше зобов’язувало виробників та продавців інформувати про наявність у продуктах генетично модифікованих організмів. Однак, як у нас часто буває, обов’язково знаходиться якась непомітна на перший погляд норма, що нівелює обов’язковість інших норм. У статті 37 ЗУ "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" визначено, що харчовий продукт, який вміщує, складається або виробляється з генетично модифікованих організмів, регулюється положеннями спеціального законодавства". Спеціальним законом щодо ГМО є Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», який регулює поводження з ГМО органами влади, виробниками, постачальниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції з ГМО. Внесений і прийнятий поспіхом, закон вийшов достатньо загальним і тому багато питань, які б мали бути відрегульовані, залишилися поза ним. Приймаючи його депутати проігнорували не тільки власний регламент, а й статтю 23 Картахенського протоколу, де йдеться про інформування громадськості та її участь у обговоренні питанні, яке стосується використання ГМО.

Запровадження в Україні конкретних норм щодо маркування продукції, яка виготовлена з використанням генетично модифікованої сировини, відкладається з кінця 2007 року. Як відомо, у серпні 2007 року Кабмін України ухвалив постанову, відповідно до якої з 1 листопада 2007 року вводилося обов'язкове маркування продуктів, які містять ГМО в кількості більшій за 0,9%. Однак пізніше цю постанову було скасовано через неготовність самого механізму маркування.

Всеукраїнська екологічна ліга ініціювала судовий позов до уряду і в лютому 2008 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправним рішення кабміну про відмову від маркування продуктів, вироблених із застосуванням ГМО. Однак, розроблений Держспоживстандартом проект порядку етикетування харчових продуктів понад рік пролежав у чиновницьких шухлядах.
5 червня 2008 року, у Всесвітній день охорони навколишнього середовища, Всеукраїнська екологічна ліга розпочала другу загальноукраїнську інформаційну кампанію щодо введення маркування генетично модифікованих продуктів «Обери справжнє». Її метою було привернути увагу громадськості до можливих загроз, що несуть ГМО–продукти для здоров’я людей та навколишнього середовища, а також спонукати органи державної влади до посилення контролю за якістю харчових продуктів та запровадження обов’язкового маркування продуктів, які містять ГМО.
20 серпня 2008 року Кабінет міністрів затвердив постановою порядок видачі дозволів на ввезення на митну територію України незареєстрованих ГМО і тільки через півроку порядок реєстрації ГМО. А мало б бути навпаки – понад півроку Україна була відкритою територією для проведення ГМО-експериментів на її населенні та природі.

У листопаді 2008 року в Україні було прийнято державний стандарт, відповідно до якого всі продукти харчування, що містять генетично модифіковані організми (ГМО), потрібно маркувати, який почав діяти з 1 травня 2009 року. Положення цього стандарту стосується суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють виробництво та продаж харчових продуктів. Але щодо ГМО правила держстандарту мали лише рекомендаційний характер.
18 лютого 2009 року Кабінет міністрів нарешті виправив свою помилку і затвердив порядок державної реєстрації продукції, яка містить генетично модифіковані організми. Відповідно до цого порядку, який починає діяти з 1 червня 2009 року, усі ввезені в Україну харчові продукти, косметичні засоби та ліки проходитимуть державну екологічну експертизу на кордоні. Як і попередні такі проекти, цей порядок розроблявся і опрацьовувався без активного залучення громадськості і хоча експертам Всеукраїнської екологічної ліги вдалося внести необхідні пропозиції до цього документу, деякі позиції й нині викликають занепокоєння.

Відповідно до порядку державну реєстрацію проводитиме МОЗ. Для того, щоб зареєструвати харчові продукти, лікарські препарати та косметичні засоби, які містять ГМО, потрібен пакет документів: загальноприйнята назва продукції, торговельне найменування ГМО, який міститься в даному продукті харчування, лікарських препаратах чи косметичних засобах. Має вказуватися призначення, види і способи застосування, точні дані заявника, виробника. До заяви мають бути додані висновки Державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Водночас, експерти ВЕЛ настоювали і будуть це робити далі, щоб у розділі – призначення, види і способи застосування – була розроблена спеціальна таблиця, яку заявники мають обов’язково заповнити. Бо нині ця інформація про продукцію може викладатися в довільній формі й деякі деталі заявник може пропустити під виглядом того, що, мовляв, не знав, що це треба зробити. Іншими словами, тут ми бачимо лазівку, через яку можуть проникати ГМО, які є шкідливими і для здоров’я людини, і для навколишнього середовища.

Ще один мінус. Державна реєстрація здійснюється на 5 років і за державний кошт. Але в документі, чітко не прописано, як держава буде відслідковувати дотримання заявниками українських правових норм. Експерти ВЕЛ також дуже стурбувані змістом пункту 7 постанови, який робить інформацію про заявлені продукти повністю закритою. Згідно з постановою, оприлюднюватиметься лише реєстр, де буде названо ГМ-продукт чи ГМО.

28 квітня 2009 р. Кабмін ухвалив ще один документ з цієї проблематики. Своєю постановою № 423 уряд затвердив Порядок видачі дозволу на транзитне переміщення не зареєстрованих в Україні генетично модифікованих організмів. В цілому – потрібний документ, але як і попередній має певні суттєві недоліки. Він дає доступ на територію України, хоча й транзитом, тих ГМО, ризики щодо яких, українські лабораторії не завжди можуть вчасно виявити. У таких питаннях значно мудрішими виявили себе молдавани, які у своєму законі визначили, що на території Молдови заборонено ввезення і використання заборонених у Євросоюзі ГМО. Європейське законодавство одне з найрозвиненіших у світі щодо регламентації поводження з ГМО. Крім того, законодавство Молдови зобов’язує зацікавлену сторону сплачувати за реєстрацію і експертизу генетично модифікованих організмів, що сприятиме з одного боку значній економії бюджетних коштів, а з іншого – розвиватиме галузеву науку.

Отже, з першого липня українці мають можливість реалізувати своє конституційне право на інформацію у питанні ГМО-продуктів і це є значним досягненням для країни. А от щодо зменшення ризиків для здоров’я українських громадян та проблем для українського біорізноманіття, то тут ще роботи – непочатий край.

Загальна історія питання

Генетично модифіковані організми (ГМО) з`явились ще наприкінці
80-х років минулого століття. Відтоді перед вченими постають непрості питання, пов`язані з прогнозуванням можливих, нині недостатньо досліджених, наслідків поширення ГМО та безконтрольного вживання ГМ-продуктів. Генетично модифікований організм має в собі нову, неприродну для себе комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генній інженерії. Так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біологічного та генетичного різноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності.

Якщо у 1996 році площі під вирощуванням ГМО складали приблизно 2,8 млн га, то за останні десять–дванадцять років площа засіяна трансгенами збільшилась на планеті у понад 40 разів. Активно культивуються і використовуються ГМ культури в Китаї, Індії, Японії, країнах Латинської Америки, і особливо – у США. Водночас, більшість країн Євросоюзу категорично обмежують ввезення та використання трансгенів. Від генно-модифікованої продукції зараз відмовилось понад 130 країн світу. У 2005 році було прийнято "Берлінський маніфест", що передбачає більш, ніж 100 регіонів вільних від ГМО.

Біологічна й генетична безпека є складовою частиною національної безпеки цивілізованої держави. І тому переважна більшість країн, які досягли певного рівня розвитку встановили правила поводження з генетично модифікованими організмами і приділяють цьому процесу серйозну увагу.

У січні 2000 року було ухвалено Картахенський протокол про біобезпску до Конвенції про біологічне різноманіття, який є першим міжнародним документом, що регулює відносини між країнами в сфері поводження з генетично модифікованими організмами і його основна мета – встановити міжнародні правила щодо безпечного перевезення, обробки та використання модифікованих організмів, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням ризиків для здоров'я людини. 11 вересня 2003 року Протокол офіційно вступив в силу після того, як його ратифікували понад 50 країн світу.
Передові країни світу мають як розвинену систему наукових досліджень в галузі біобезпеки і аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і досить відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО.

У вересні 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Картахенського протоколу. Приєднавшись до протоколу, Україна заявила про застосування принципу обережності при ухваленні рішень стосовно поширення ГМО, але далі справа не просунулася. Картахенський протокол встановив лише рамки, від яких можна відштовхуватися при створенні національних підходів до регулювання питань, пов’язаних із ГМО.

Кілька спроб, починаючи з кінця 90-х років минулого століття, прийняти відповідний закон провалювалися трьома скликаннями Верховної Ради. І лише 31 травня 2007 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів. Який, як вже зазначалося, відкрив доступ на територію України генетичномодифікованих організмів.

Чи впливатимуть ГМ-культури на навколишнє середовище?
Існують певні застереження, що безконтрольне вивільнення ГМО може призвести до порушення екологічного балансу та виникнення загрози біологічному різноманіттю.
Поділ різноманітних посівів буферними зонами не перешкоджає випадковому перехресному запиленню. Ніхто зараз може посвідчити, що процес розповсюдження стовідсотково перебуватиме під контролем. Вже зафіксовано, що гени від ГМ-рослин самовільно передавалися звичайним. До того ж шкідники, проти яких застосовуватимуться трансгени еволюціонуватимуть перед загрозою вимирання, як еволюціонували, наприклад, патогенні мікроби після появи антибіотиків. Отже, не виключено, що передача генів може призвести до появи взагалі нових видів організмів – супербур’янів і супершкідників. Зміна чисельності одних видів може призвести до зміни чисельності інших.

Можна відмовитися від використання хімічних забруднювачів, чи використання атомних станцій,– хоча і у цих сферах ризики не малі, але не можна повернути часу назад – не можна відновити той біоценоз, що існував до ГМО-забруднення.

Перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко